викрут

ВИ́КРУТ, у, ч., розм.

1. Незвичайний звивистий рух.

Неріса, не перестаючи танцювати, наближається до Мецената, очі її горять, рухи нагадують зграбні викрути хижого звіряти (Л. Укр., III, 1952, 464);

Вправи з м’ячем. Переводи м’яча під руку викрутом (Худ. гімнаст., 1958, 82).

2. Хитрий прийом, спритна дія.

Хто має викрути, не піде в некрути (Укр.. присл.., 1955, 20);

Хвилю вона думала, що весь той вступ — се тілько викрут закоханого чоловіка, фраза (Фр., II, 1950, 321).

Значення в інших словниках

1. викрут — ви́крут іменник чоловічого роду розм.  Орфографічний словник української мови
2. викрут — див. ВИВЕРТ;  Словник синонімів Караванського
3. викрут — -у, ч., розм. 1》 Незвичайний звивистий рух. 2》 Хитрий прийом, спритна дія.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. викрут — ВИ́КРУТ, у, ч. 1. розм. Незвичайний звивистий рух. Неріса, не перестаючи танцювати, наближається до Мецената, очі її горять, рухи нагадують зграбні викрути хижого звіряти (Леся Українка). 2. розм. Вигин, поворот.  Словник української мови у 20 томах
5. викрут — див. вигин; вир; жарт; лаз; хитрощі  Словник синонімів Вусика
6. викрут — ВИКРУТА́СИ перев. мн., розм. (примхливі, незвичайні рухи, повороти тіла або його частин), ВИ́КРУТИ розм., ВИХИЛЯ́СИ розм., ОБЕРТА́СИ розм., рідко. Хлопець із дівчиною пішли в танок. З вихилясами й викрутасами вони зробили коло по залі (С.  Словник синонімів української мови
7. викрут — Ви́крут, -ту м. Уловка, увертка. Хто має викрути, не піде в некрути. Ном. № 971.  Словник української мови Грінченка