вилиняти

ВИ́ЛИНЯТИ, яє, док.

1. Втратити свіжість, яскравість первісного кольору.

[Анна:] Якби я кожен раз.. лила ще сльози, то в мене б очі вилиняли досі! (Л. Укр., III, 1952, 365);

Зелені матер’яні чобітки Брянського зовсім вилиняли за ці дні (Гончар, І, 1954, 59).

2. Втратити в певну пору року стару шерсть, вовну, старе пір’я і обрости заново (про тварин та птахів).

Почалось полювання на зайців. Вони давно вже вилиняли і хутро їх стало блискуче (Коп., Як вони.., 1948, 84).

Значення в інших словниках

1. вилиняти — ви́линяти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. вилиняти — -яє, док. 1》 Втратити свіжість, яскравість первісного кольору. 2》 Втратити в певну пору року стару шерсть, вовну, старе пір'я та обрости заново (про тварин і птахів).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. вилиняти — ВИ́ЛИНЯТИ, яє, док. 1. Втратити свіжість, яскравість первісного кольору. Зелені матер'яні чобітки Брянського зовсім вилиняли за ці дні (О. Гончар); Ніс ханові почервонів, під очима висіли мішки, ріденька борода обтіпалася, фарба на ній вилиняла (Ю.  Словник української мови у 20 томах
4. вилиняти — ЛИНЯ́ТИ (втрачати свіжість первісного кольору), ВИЦВІТА́ТИ, ЗНЕБА́РВЛЮВАТИСЯ підсил.; ВИГОРЯ́ТИ (ВИГОРА́ТИ рідше) (під впливом сонячного проміння). — Док.: ви́линяти, полиня́ти, ви́цвісти, знеба́рвитися, ви́горіти.  Словник синонімів української мови
5. вилиняти — Ви́линяти, -няю, -єш гл. Облинять; отлиняться. Нехай цей кінь три роси обіб'є, вилиняє. Рудч. Ск. II. 72.  Словник української мови Грінченка