вилиняти
ВИ́ЛИНЯТИ, яє, док.
1. Втратити свіжість, яскравість первісного кольору.
Зелені матер'яні чобітки Брянського зовсім вилиняли за ці дні (О. Гончар);
Ніс ханові почервонів, під очима висіли мішки, ріденька борода обтіпалася, фарба на ній вилиняла (Ю. Мушкетик).
2. Утратити стару шерсть, вовну, пір'я і обрости заново (про тварин).
Почалось полювання на зайців. Вони давно вже вилиняли, і хутро їх стало блискуче (О. Копиленко);
Господар вивів із власного сарая білолобу кряжисту телицю. Вона вже вилиняла, тепер бронзовіла під сонцем рудою гладенькою шерстю (Є. Доломан).
Словник української мови (СУМ-20)