вилиця

ВИ́ЛИЦЯ, і, ж. Опукла кістка черепа, що міститься між оком і верхньою щелепою.

Герасим помітно схуд і постарів: глибоко запали очі, загострилися вилиці, на чолі збільшилося зморщок (Кочура, Зол. грамота, 1960, 428);

На ліву вилицю лягала жовта плямка від світла (Донч., І, 1956, 69).

Значення в інших словниках

1. вилиця — ви́лиця іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. вилиця — -і, ж. 1》 Опукла кістка черепа, що міститься між оком і верхньою щелепою. 2》 Частина молотильного ціпа.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. вилиця — ВИ́ЛИЦЯ, і, ж. Опукла кістка черепа, що міститься між оком і верхньою щелепою. Забинтована вилиця нила, все тіло було, немов потовчене (В. Винниченко); На ліву вилицю лягала жовта плямка від світла (О.  Словник української мови у 20 томах