вилиця
ВИ́ЛИЦЯ, і, ж.
Опукла кістка черепа, що міститься між оком і верхньою щелепою.
Забинтована вилиця нила, все тіло було, немов потовчене (В. Винниченко);
На ліву вилицю лягала жовта плямка від світла (О. Донченко);
Герасим помітно схуд і постарів: глибоко запали очі, загострилися вилиці, на чолі збільшилося зморщок (П. Кочура).
Словник української мови (СУМ-20)