вилиця

ви́лиця

-і, ж.

1》 Опукла кістка черепа, що міститься між оком і верхньою щелепою.

2》 Частина молотильного ціпа.

Значення в інших словниках

1. вилиця — ви́лиця іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. вилиця — ВИ́ЛИЦЯ, і, ж. Опукла кістка черепа, що міститься між оком і верхньою щелепою. Забинтована вилиця нила, все тіло було, немов потовчене (В. Винниченко); На ліву вилицю лягала жовта плямка від світла (О.  Словник української мови у 20 томах
3. вилиця — ВИ́ЛИЦЯ, і, ж. Опукла кістка черепа, що міститься між оком і верхньою щелепою. Герасим помітно схуд і постарів: глибоко запали очі, загострилися вилиці, на чолі збільшилося зморщок (Кочура, Зол. грамота, 1960, 428); На ліву вилицю лягала жовта плямка від світла (Донч., І, 1956, 69).  Словник української мови в 11 томах