виліт
ВИ́ЛІТ, льоту, ч.
1. Дія за знач. виліта́ти 1.
[Хоменко:] Треба посіяти просо в таку пору, щоб воно встигло зацвісти до першого вильоту комарика (Мороз, П’єси, 1959, 185);
Федотов цілком виразно уявляв собі, як в його полку пілоти готуються до вильоту (Рибак, Опов., 1949, 51).
2. Одноразовий політ.
Робота пілота на фронті виміряється кількістю бойових вильотів (Скл., Орл. крила, 1948, 53).
Словник української мови (СУМ-11)