виліт
ВИ́ЛІТ, льоту, ч.
1. Дія за знач. виліта́ти 1.
[Хоменко:] Треба посіяти просо в таку пору, щоб воно встигло зацвісти до першого вильоту комарика (З. Мороз);
Федотов цілком виразно уявляв собі, як в його полку пілоти готуються до вильоту (Н. Рибак).
2. Підняття літака в повітря і його політ із певною метою.
Робота пілота на фронті виміряється кількістю бойових вильотів (С. Скляренко).
Словник української мови (СУМ-20)