виліт

Ви́літ, -ту

м.

1) Вылетъ.

2) Отлетъ. Соколонько та на вилеті, козаченько та на виїзді. Мет. 179.

Значення в інших словниках

1. виліт — виліт вулиці (337)<�пол. wylot ulicy — ріг вулиці; [MО,VI]  Словник з творів Івана Франка
2. виліт — ви́літ іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
3. виліт — -льоту, ч. 1》 Дія за знач. вилітати 1). 2》 Одноразовий політ.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. виліт — ВИ́ЛІТ, льоту, ч. 1. Дія за знач. виліта́ти 1. [Хоменко:] Треба посіяти просо в таку пору, щоб воно встигло зацвісти до першого вильоту комарика (З. Мороз); Федотов цілком виразно уявляв собі, як в його полку пілоти готуються до вильоту (Н. Рибак).  Словник української мови у 20 томах
5. виліт — ви́літ: ◊ на ви́льоті наприкінці вулиці (ст)  Лексикон львівський: поважно і на жарт
6. виліт — Ви́літ, -лету; ви́лети, -тів  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. виліт — ВИ́ЛІТ, льоту, ч. 1. Дія за знач. виліта́ти 1. [Хоменко:] Треба посіяти просо в таку пору, щоб воно встигло зацвісти до першого вильоту комарика (Мороз, П’єси, 1959, 185); Федотов цілком виразно уявляв собі...  Словник української мови в 11 томах