вилічений
ВИ́ЛІЧЕНИЙ¹ а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до ви́лічити¹.
В книгах було все справно записано: увесь прихід і всі видатки були вилічені добре й позаписувані (Н.-Лев., IV, 1956, 165).
ВИ́ЛІЧЕНИЙ², а, е, рідко. Дієпр. пас. мин. ч. до ви́лічити².
Коструб, кепсько вилічений, лишився довіку калікою (Фр., III, 1950, 267).
Словник української мови (СУМ-11)