вимітити —
ви́мітити дієслово доконаного виду розм.
Орфографічний словник української мови
вимітити —
-ічу, -ітиш, док., перех., вимічати, -аю, -аєш, недок., розм. Робити мітки на чому-небудь; виділяти, позначати когось, щось.
Великий тлумачний словник сучасної мови
вимітити —
ВИ́МІТИТИ див. виміча́ти.
Словник української мови у 20 томах
вимітити —
ПОЗНАЧА́ТИ (ПОЗНА́ЧУВАТИ рідше) (залишати на чомусь які-небудь знаки, мітки), ЗНАЧИ́ТИ, МІ́ТИТИ, ПОМІЧА́ТИ, НАМІЧА́ТИ, НАЗНАЧА́ТИ (НАЗНА́ЧУВАТИ рідше), ПОКА́ЗУВАТИ, МАРКУВА́ТИ, ВИМІЧА́ТИ розм., ЗАЗНАЧА́ТИ розм., ОЗНА́ЧУВАТИ розм.
Словник синонімів української мови