вино
ВИНО́¹, а́, с. Напій з виноградного або з деяких інших ягідних та плодових соків, що перебродили, набувши певної алкогольної міцності й аромату.
Люди саме тоді позбирали виноград, наробили вина (Н.-Лев., III, 1956, 255);
Прозору склянку вщерть налито Вином червоним і хмільним! (Рильський, І, 1946, 88);
[Недоросток:] Напувала мене теща все медами та винами… (Вас., III, 1960, 117);
*У порівн. Ми ходимо берегом моря і на повні груди вдихаємо кримське повітря, п’янке, як вино (Панч, В дорозі, 1959, 197).
ВИНО́², а́, с. Масть карт у вигляді наконечників списа чорного кольору; піки.
Словник української мови (СУМ-11)