винохід
ВИНОХІ́Д, хо́да, ВИНОХО́ДЕЦЬ, хі́дця, ч., діал. Іноходець.
Спочили вони з матір’ю, осідлали коня-винохода і поїхали собі (Сл. Гр.);
В тебе кінь крилатий чарівницький, — Як майне, то не збіжать і турки на своїх арабських виноходцях (Л. Укр., І, 1951, 387).
Словник української мови (СУМ-11)