випас
ВИ́ПАС, у, ч.
1. Дія за знач. випаса́ти.
— Я, було, вже й молотити піду до людей або волів поганяти. А там і собі бичечків купили на випас (Барв., Опов.., 1902, 414);
Коли травостій досягає 12-15 сантиметрів, починають випас (Хлібороб Укр., 6, 1965, 20).
2. Місце, де випасають худобу.
Тут [в Карпатах] люди мають доволі корів.., бо в горах є випаси, чи пасовища (Н.-Лев., II, 1956, 405);
Кичата залишила Уляну прибрати ярмо і вигнати волів на випас, а сама подалася до правління (Логв., Літа.., 1960, 112).
Словник української мови (СУМ-11)