випас
ВИ́ПАС, у, ч.
1. Дія за знач. випаса́ти.
– Я, було, вже й молотити піду до людей або волів поганяти. А там і собі бичечків купили на випас (Ганна Барвінок);
Під час випасу худоби в лісі діти знаходять для себе багато цікавих розваг (О. Воропай);
Коли травостій досягає 12–15 сантиметрів, починають випас худоби (із журн.).
2. Місце, де випасають худобу.
Тут [у Карпатах] люди мають доволі корів.., бо в горах є випаси, чи пасовища (І. Нечуй-Левицький);
Кичата залишила Уляну прибрати ярмо і вигнати волів на випас, а сама подалася до правління (В. Логвиненко);
Тут були випаси царських робочих буйволів та волів (І. Білик).
Словник української мови (СУМ-20)