випивака
ВИПИВА́КА, и, ч. і ж., розм. Той (та), хто любить пити алкогольні напої.
— Постій, хто кумом був? Як-бо його? От і не згадаю… Ото випивака! Усіх перепив… (Мирний, III, 1954, 212);
Він щодня похмеляється в селі або в місті й підібрав собі для кумпанії таких же випивак (Козл., Сонце.., 1957, 24).
Словник української мови (СУМ-11)