випивака —
випива́ка іменник чоловічого або жіночого роду, істота розм.
Орфографічний словник української мови
випивака —
-и, ч. і ж., розм. Той (та), хто любить пити алкогольні напої.
Великий тлумачний словник сучасної мови
випивака —
ВИПИВА́КА, и, ч. і ж., розм. Той (та), хто любить пити алкогольні напої, зловживаючи ними. – Постій, хто кумом був? Як-бо його? От і не згадаю... Ото випивака! Усіх перепив... (Панас Мирний); Він щодня похмеляється в селі або в місті й підібрав собі для кумпанії таких же випивак (П. Козланюк).
Словник української мови у 20 томах
випивака —
ВИПИВА́КА, и, ч. і ж., розм. Той (та), хто любить пити алкогольні напої. — Постій, хто кумом був? Як-бо його? От і не згадаю… Ото випивака! Усіх перепив… (Мирний, III, 1954, 212); Він щодня похмеляється в селі або в місті й підібрав собі для кумпанії таких же випивак (Козл., Сонце.., 1957, 24).
Словник української мови в 11 томах