випивака

випива́ка

-и, ч. і ж., розм.

Той (та), хто любить пити алкогольні напої.

Значення в інших словниках

1. випивака — випива́ка іменник чоловічого або жіночого роду, істота розм.  Орфографічний словник української мови
2. випивака — Випивайло, заливаха, П'ЯНИЦЯ, АЛЬКОГОЛІК.  Словник синонімів Караванського
3. випивака — ВИПИВА́КА, и, ч. і ж., розм. Той (та), хто любить пити алкогольні напої, зловживаючи ними. – Постій, хто кумом був? Як-бо його? От і не згадаю... Ото випивака! Усіх перепив... (Панас Мирний); Він щодня похмеляється в селі або в місті й підібрав собі для кумпанії таких же випивак (П. Козланюк).  Словник української мови у 20 томах
4. випивака — див. п'яниця  Словник синонімів Вусика
5. випивака — П'ЯНИ́ЦЯ (той, хто зловживає алкогольними напоями), АЛКОГО́ЛІК, ПИТУ́ЩИЙ, ПИТЕЦЬ, ПИЯ́К (ПИЯ́КА) розм., ВИПИВА́КА розм., ОПИЯ́КА розм., ПРОПИЯ́КА зневажл., П'ЯНИ́ЧКА зневажл., П'ЯНИ́ЧЕНЬКА зневажл., П'ЯНЧУ́ЖКА зневажл., П'ЯНЮ́ГА лайл., П'ЯНЧУ́ГА лайл.  Словник синонімів української мови
6. випивака — ВИПИВА́КА, и, ч. і ж., розм. Той (та), хто любить пити алкогольні напої. — Постій, хто кумом був? Як-бо його? От і не згадаю… Ото випивака! Усіх перепив… (Мирний, III, 1954, 212); Він щодня похмеляється в селі або в місті й підібрав собі для кумпанії таких же випивак (Козл., Сонце.., 1957, 24).  Словник української мови в 11 томах