випивака
ВИПИВА́КА, и, ч. і ж., розм.
Той (та), хто любить пити алкогольні напої, зловживаючи ними.
– Постій, хто кумом був? Як-бо його? От і не згадаю... Ото випивака! Усіх перепив... (Панас Мирний);
Він щодня похмеляється в селі або в місті й підібрав собі для кумпанії таких же випивак (П. Козланюк).
Словник української мови (СУМ-20)