випрядений
ВИ́ПРЯДЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до ви́прясти.
Кольнула у пучки суха костриця і забриніла в прослиненій нитці, бо ж кожен починок не тільки пальцями випрядений, а й устами змочений (Стельмах, Хліб.., 1959, 141).
Словник української мови (СУМ-11)