вирачковувати
ВИРАЧКО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́РАЧКУВАТИ, ую, уєш, док., розм.
1. неперех. Вилазити рачки звідки-небудь, кудись.
У скупім передранковім світанні гетьман ледве побачив, як вирачковував той [чоловік] з тісного запічка (Ле, Наливайко, 1957, 320);
З хати, двері в яку були прочинені, вирачкувало замурзане по самісінькі вуха дитинча (М. Ол., Леся, 1960, 84).
2. тільки док., перех. Облазити рачки шо-небудь.
Як упущу починок і нема нікого… Іноді всю хату вирачкую (Сл. Гр.).
Словник української мови (СУМ-11)