вирачковувати
ВИРАЧКО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́РАЧКУВАТИ, ую, уєш, док., розм.
1. Вилазити рачки звідки-небудь, кудись.
У скупім передранковім світанні гетьман ледве побачив, як вирачковував той [чоловік] з тісного запічка (Іван Ле);
З хати, двері в яку були прочинені, вирачкувало замурзане по самісінькі вуха дитинча (М. Олійник);
Вирачкував [Караїмович] на мiсток, через нього перестрибували, падали [реєстровці] (В. Чемерис).
2. тільки док., що. Облазити рачки що-небудь.
Як упущу починок і нема нікого... Іноді всю хату вирачкую (Сл. Гр.);
Щоб замазати клеєм стики ламінату, майстрам довелося добре вирачкувати підлогу (з Інтернету).
Словник української мови (СУМ-20)