вирваний
ВИ́РВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до ви́рвати.
В горілці плавав червоний стручок перчиці, неначе тільки що вирваний на городі (Н.-Лев., II, 1956, 280);
Під ноги раз у раз потрапляли якісь корчі й вирване із землі коріння (Кучер, Чорноморці, 1956, 380).
Словник української мови (СУМ-11)