1. Словник української мови в 11 томах

вирваний

ВИ́РВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до ви́рвати.

В горілці плавав червоний стручок перчиці, неначе тільки що вирваний на городі (Н.-Лев., II, 1956, 280);

Під ноги раз у раз потрапляли якісь корчі й вирване із землі коріння (Кучер, Чорноморці, 1956, 380).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вирваний — ви́рваний дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. вирваний — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до вирвати. || вирвано, безос. присудк. сл. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. вирваний — ВИ́РВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до ви́рвати. В горілці плавав червоний стручок перчиці, неначе тільки що вирваний на городі (І. Нечуй-Левицький); Під ноги раз у раз потрапляли якісь корчі й вирване із землі коріння (В. Словник української мови у 20 томах