вирваний

ВИ́РВАНИЙ, а, е.

Дієпр. пас. до ви́рвати.

В горілці плавав червоний стручок перчиці, неначе тільки що вирваний на городі (І. Нечуй-Левицький);

Під ноги раз у раз потрапляли якісь корчі й вирване із землі коріння (В. Кучер);

Дідова річ скидається на дніпровську повінь, коли буйна вода несе шмаття криги, корчі, вирвані кущі, зайців на стовбурах дерев, уламки човнів, усяку всячину (Є. Гуцало);

// ви́рвано, безос. пред.

Надто велике пошкодження, вибухом вирвано цілі шари обмотки корпусу (В. Владко);

В Крутоярових руках старенька книжка, потерта, вигоріла, більшість листків в ній вирвано (Ю. Бедзик).