вирва

ВИ́РВА¹, и, ж.

1. Вибита ким-, чим-небудь, вирвана силою вибуху яма; вибитий, вирваний отвір.

Вони [хлопці] перелізли через вирву в камінному паркані і сіли серед пустиря (І. Микитенко);

Лінія фронту була, наче широка ораниця, розкопирсана, порита смугами окопів, подовбана вирвами від снарядів (Ю. Смолич);

В лісі з часом усе змінилося. Зникли траншеї. Зрівнялись бомбові вирви (С. Журахович).

2. Глибока яма у дні річки, ставка.

Голуб і Майборода тихо пірнули на дно вирви (В. Кучер);

Густо затемніли по сірому дну чорні, як дьоготь, таємничі вирви (О. Гончар).

ВИ́РВА², и, ж., заст.

1. Викуп, який бере на весіллі з нареченого брат молодої.

За українською весільною традицією, щоб сісти біля нареченої, молодий мусив дати вирву за неї її братові-підлітку (з наук. літ.);

Відомо декілька видів викупів, які просили під час українського весілля у молодого за наречену: ворітне, вирва, весільний пропій (з наук. літ.).

2. Хабар.

Що ж до патрулів, то говорили, що їх видано-невидано по всіх селах. Та всіх чіпають, вирви вимагають. А не даси – б'ють (Г. Хоткевич).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вирва — Ви́рва: — глибока яма у дні річки, ставка [51] Словник з творів Івана Франка
  2. вирва — ви́рва іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  3. вирва — Яма, ВИБІЙ, (у стіні) отвір; З. здирство, хабар. Словник синонімів Караванського
  4. вирва — И, ж. 1. Вибита ким-, чим-небудь, вирвана силою вибуху яма; вибитий, вирваний отвір. 2. Глибока яма у дні річки, ставка. Скриплять од вітру старі кочети. А ген на озері чотири квітнуть вирви. (Т.1, кн. Словник поетичної мови Василя Стуса
  5. вирва — -и, ж. 1》 Вибита ким-, чим-небудь, вирвана силою вибуху яма; вибитий, вирваний отвір. 2》 Глибока яма у дні річки, ставка. Гнати у три вирви фам. — грубо проганяти кого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. вирва — Вилом, пролом, прорив, яма Словник застарілих та маловживаних слів
  7. вирва — див. яма Словник синонімів Вусика
  8. вирва — ВИ́РВА (вирвана силою вибуху яма; вибитий, вирваний отвір), ВОРО́НКА розм. рідко; ПРІ́РВА (у греблі, загаті). Машина летіла на повнім газі, круто обминаючи глибокі вирви від бомб і снарядів (В. Кучер); Вони перелізли через вирву в камінному паркані (І. Словник синонімів української мови
  9. вирва — ВИ́РВА, и, ж. 1. Вибита ким-, чим-небудь, вирвана силою вибуху яма; вибитий, вирваний отвір. Лінія фронту наче широка ораниця, розкопирсана, порита смугами окопів, подовбана вирвами від снарядів (Смолич, Мир.., 1958, 400); В лісі з часом усе змінилося. Словник української мови в 11 томах
  10. вирва — Ви́рва, -ви ж. Взятка, поборъ, всякій несправедливый или лишній поборъ, напр. при денежной платѣ еще добавочный отработокъ. Оце писарь вирви хоче, тим зразу й не дає білета. Борз. Словник української мови Грінченка