вирій

ВИ́РІЙ, ію, ч. Теплі, південні краї, куди відлітають на зиму перелітні птахи.

Здалека під небом, В вирій летючи, Голосно курличуть журавлів ключі (Щог., Поезії, 1958, 173);

Обличчя України змінювалося з кожним днем, і дикі гуси, повертаючись на весну з вирію, уже не впізнавали старих місць (Панч, В дорозі, 1959, 267).

Значення в інших словниках

1. вирій — ви́рій іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. вирій — Ирій, теплі краї; П. невідомість, безвість.  Словник синонімів Караванського
3. вирій — [вир'ій] -йу, ор. -йеим, м. (ў) -йі  Орфоепічний словник української мови
4. вирій — -ію, ч. Теплі, південні краї, куди відлітають на зиму перелітні птахи.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. вирій — ВИ́РІЙ, рідко И́РІЙ, І́РІЙ, ю, ч. 1. Теплі, південні краї, куди відлітають на зиму перелітні птахи. Здалека під небом, В вирій летючи, Голосно курличуть Журавлів ключі (Я. Щоголів); Брате! В серці задзвеніли Срібнокрилі журавлі! Хто? Куди? І де той ирій?...  Словник української мови у 20 томах
6. вирій — див. чужина  Словник синонімів Вусика
7. вирій — ВИ́РІЙ (південні, теплі краї, куди відлітають на зиму перелітні птахи), ТЕПЛИ́ЧИНА діал. Прилетіли лелеки з вирію, кружляють над селом (Ф. Малицький); Вернули пернаті з тепличини (С. Ковалів).  Словник синонімів української мови
8. вирій — Ви́рій і і́рій, -рію, -рієві, -рієм і́рій і ви́рій, -рію, -рієві  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
9. вирій — Ви́рій, -рію м. Теплыя страны, куда птицы улетаютъ на зиму. Доходив він аж до вирія, куди небесні пташки злітаються на зімівлю. Стор. МПр. 167. Зажурилась перепілочка: бідна моя головочка, що я рано із вирію вилетіла. Мет. 211.  Словник української мови Грінченка