висватувати

ВИСВА́ТУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́СВАТАТИ, аю, аєш, док., перех.

1. заст. Просити, домагатися у батьків згоди на одруження з їх дочкою через старостів чи взагалі посередників, здійснюючи обряд сватання.

Вернулися Люде з рушниками, з святим хлібом обміненим.. Таку кралю висватали, Що хоч за гетьмана, То не сором (Шевч., І, 1951, 317);

Старші брати висватали йому десь у сусідньому селі багату наречену (Збан., Сеспель, 1961, 347).

2. за кого, кому. Знаходити для кого-небудь наречену або нареченого, одержавши згоду на одруження.

Хлопчисько ні до чого, так давай його за мене висватати, нав’язати мені біду на голову! (Фр., IV, 1950, 258);

— За кого зможе вона в наш час висватати дівчину з освітою, але без грошей? Хіба що за вдівця з купою дітей… (Вільде, Сестри.., 1958, 527);

— Ми тебе тут і оженимо, — жартує Яресько.. — Вкраїночку таку висватаємо, що ну! (Гончар, II, 1959, 70).

3. перен., розм. Пропонуючи кому-небудь зайнятися чимось, взяти участь у якійсь справі і т. ін., домагатися згоди на це.

— Якраз оце висватую Грицька.. — А за кого ж? — Поки що за кооперацію, — сказав Діденко. — Агітую на курси Грицька (Головко, II, 1957, 560).

Значення в інших словниках

1. висватувати — висва́тувати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. висватувати — -ую, -уєш, недок., висватати, -аю, -аєш, док., перех. 1》 заст.Просити, домагатися у батьків згоди на одруження з їхньою дочкою через старостів чи взагалі посередників, здійснюючи обряд сватання. 2》 за кого, кому.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. висватувати — ВИСВА́ТУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́СВАТАТИ, аю, аєш, док., кого. 1. Просити, домагатися у батьків згоди на одруження з їхньою дитиною через старостів чи взагалі посередників, здійснюючи обряд сватання.  Словник української мови у 20 томах
4. висватувати — Висватувати, -тую, -єш сов. в. висватати, -таю, -єш, гл. Сватать, посватать. Висватай мені царівну. Мнж. 26.  Словник української мови Грінченка