висланий
ВИ́СЛАНИЙ¹, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до в́ислати¹.
Д. Коваленко, наскільки знаю, дістав вислану Вами драму (Коцюб., III, 1956, 260);
В голові колони біля командира дивізіону на сірих конях бійці з дивізіонної розвідки, які заздалегідь були вислані вперед (Головко, І, 1957, 285);
// у знач. ім. ви́сланий, ного, ч. Те саме, що ви́сланець 1.
ВИ́СЛАНИЙ², а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до ви́слати².
Каменем вислані улиці, зранку политі, щоб не куріли, вилискувались на сонці (Мирний, III, 1954, 257);
Земля їх [лісів] вислана зів’ялим листям (Март., Тв., 1954, 52).
Словник української мови (СУМ-11)