височенький

ВИСОЧЕ́НЬКИЙ, а, е. Досить високий.

Знайшли глечик, височенький собі, повен грошей (Вовчок, І, 1955, 86);

З-за кущів уявилась височенька, але тонка Дарчина постать (Л. Укр., III, 1952, 660).

Значення в інших словниках

1. височенький — височе́нький прикметник  Орфографічний словник української мови
2. височенький — -а, -е. Досить високий.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. височенький — ВИСОЧЕ́НЬКИЙ, а, е. Досить високий. З-за кущів уявилась височенька, але тонка Дарчина постать (Леся Українка); Стоять на височеньких протилежних берегах дерева і ніби вітаються між собою, простягаючи одне одному зелені віти-руки (Остап Вишня)...  Словник української мови у 20 томах
4. височенький — див. високий  Словник синонімів Вусика
5. височенький — Височе́нький, -ка, -ке  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. височенький — Височенький, -а, -е ум. отъ високий.  Словник української мови Грінченка