височенько

ВИСОЧЕ́НЬКО. Присл. до височе́нький.

Вже зіроньки гожі Сіяють на небі ясному, І вже височенько Ясний місяченько (Л. Укр., І, 1951, 20);

Тільки що піднялася височенько [на гору], бачить — між деревом щось за звір лежить (Мирний, III, 1954, 60);

Сонце вже підбилося височенько (Багмут, Опов., 1959, 19).

Значення в інших словниках

1. височенько — височе́нько прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. височенько — Присл. до височенький.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. височенько — ВИСОЧЕ́НЬКО. Присл. до височе́нький. Тільки що піднялася [Пріська] височенько, бачить – між деревом щось за звір лежить (Панас Мирний); Вже зіроньки гожі Сіяють на небі ясному, І вже височенько Ясний місяченько (Леся Українка); Сонце вже підбилося височенько (І. Багмут).  Словник української мови у 20 томах
4. височенько — Височенько нар. ум. отъ високо.  Словник української мови Грінченка