висхідний
ВИСХІДНИ́Й, а́, е́.
1. Який підіймається вгору; протилежне низхідний.
Наше навчання почалося при перших же променях висхідного сонця (Смолич, І, 1947, 117);
Перед грозою йшли висхідні потоки повітря (Собко, Граніт, 1937, 66);
*Образно. Нерчина полковник Сильвестров вважав здібним офіцером, перед яким розкривався висхідний шлях на військовій службі (Рибак, Час.., 1960, 15).
◊ Висхідна́ інтона́ція, лінгв. — інтонація з поступовим підвищенням тону;
Висхідни́й на́голос, лінгв. — наголос з поступовим підвищенням тону.
2. перен. Який розвивається до вищого рівня.
Молода радянська поезія була поезією непідробної бадьорості і високого душевного піднесення, в якому відбилося життєрадісне світовідчування ростучого, висхідного класу, класу-переможця (Нов., Про багатство літ-ри, 1959, 117).
Словник української мови (СУМ-11)