вись
ВИСЬ, і, ж., поет. Простір на великій відстані від землі.
Нитки дощу сріблясті єднають землю й вись. Земля і небо в щасті жагучо обнялись (Сос., Солов. далі, 1957, 47);
А жайворон несе дзвінку тривогу В небесну вись, в багрові хвилі хмар (Руд., Поезії, 1949, 212).
Словник української мови (СУМ-11)