вись
ВИСЬ, і, ж., поет.
Простір на великій відстані від землі.
Нитки дощу сріблясті єднають землю й вись. Земля і небо в щасті жагучо обнялись (В. Сосюра);
А жайворон несе дзвінку тривогу В небесну вись, в багрові хвилі хмар (М. Руденко);
Задивився в вись – і падаєш (В. Стус).
Словник української мови (СУМ-20)