вись

ВИСОТА́ (простір на великій віддалі від землі), ВИСОЧИНА́, ВИСОЧІ́НЬ, ВИШИНА́, ВИСО́КІСТЬ, ПІДХМА́Р'Я перев. поет., ПІДНЕБЕ́ССЯ перев. поет., ВИСЬ поет., ПІДНЕБЕ́СНІСТЬ рідко. І сонця радіснеє коло світить нам буде з висоти (В. Сосюра); Настав вечір. В космічній височині заблищали зірки (О. Досвітній); В ясну височінь злетів жайворонок (О. Донченко); Ми не бажаємо війни! Хай над містами й нивами Сіяє сонце з вишини (І. Нехода); У високостях голубих.. Співець просторів весняних Вже дзвонить срібними піснями (Б. Грінченко); За високою струнною дзвіницею.. десь у білому підхмар'ї зникають лебеді (М. Стельмах); — Я літаю, я шугаю, неначе орлиця в піднебессі понад верхами гір (І. Нечуй-Левицький); Десь під нами залишились хмари. Стала ближче недосяжна вись (М. Шеремет).

Значення в інших словниках

1. вись — -і, ж., поет. Простір на великій відстані від землі.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. вись — див. висота  Словник чужослів Павло Штепа
3. вись — ВИСЬ, і, ж., поет. Простір на великій відстані від землі. Нитки дощу сріблясті єднають землю й вись. Земля і небо в щасті жагучо обнялись (В. Сосюра); А жайворон несе дзвінку тривогу В небесну вись, в багрові хвилі хмар (М. Руденко); Задивився в вись – і падаєш (В. Стус).  Словник української мови у 20 томах
4. Вись — Вись іменник чоловічого роду, істота населений пункт в Україні  Орфографічний словник української мови
5. вись — див. висота  Словник синонімів Вусика
6. вись — ВИСЬ, і, ж., поет. Простір на великій відстані від землі. Нитки дощу сріблясті єднають землю й вись. Земля і небо в щасті жагучо обнялись (Сос., Солов. далі, 1957, 47); А жайворон несе дзвінку тривогу В небесну вись, в багрові хвилі хмар (Руд., Поезії, 1949, 212).  Словник української мови в 11 томах
7. вись — Вись, -сі ж. Высь, высота, вышина. Будуть (снопи) возити, в стоги стожити, а в вись висити. Гол. II. 17.  Словник української мови Грінченка