витворювати

ВИТВО́РЮВАТИ¹, юю, юєш, недок., ВИ́ТВОРИТИ, рю, риш, док., перех. Робити що-небудь існуючим, в процесі творчої праці викликати до життя; створювати.

В нас уже кілька комісій, котрі впорядковують термінологію всякого роду, витворюють і ухвалюють ті чи інші неологізми (Сам., II, 1958, 372);

Мова така ж жива [і]стота, як і народ, що її витворив (Мирний, V, 1955, 307);

Війна вже витворила свою, воєнну, мораль і встановила свої, воєнні, звичаї (Смолич, Мир.., 1958, 169);

// Породжувати що-небудь, викликати появу чогось.

Життя не встигло ще витворити в ній тої злоби, що буває найсумнішою прикметою всіх людей, покривджених природою (Фр., III, 1950, 62).

ВИТВО́РЮВАТИ² див. витворя́ти.

Значення в інших словниках

1. витворювати — витво́рювати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. витворювати — I -юю, -юєш, недок., витворити, -рю, -риш, док., перех. Робити що-небудь існуючим, в процесі творчої праці викликати до життя; створювати. || Породжувати що-небудь, викликати появу чогось. II див. витворяти.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. витворювати — ВИТВО́РЮВАТИ¹, юю, юєш, недок., ВИ́ТВОРИТИ, рю, риш, док., що. 1. Робити що-небудь існуючим, створювати у процесі творчої праці. В нас уже кілька комісій, котрі впорядковують термінологію всякого роду, витворюють і ухвалюють ті чи інші неологізми (В.  Словник української мови у 20 томах
4. витворювати — ВИРОБЛЯ́ТИ (у процесі праці викликати появу якихось речей, предметів і т. ін.), ВИРО́БЛЮВАТИ, ВИГОТОВЛЯ́ТИ, ВИГОТО́ВЛЮВАТИ, РОБИ́ТИ, ВИПУСКА́ТИ, ПРОДУКУВА́ТИ, ТВОРИ́ТИ, СТВО́РЮВАТИ, ВИТВО́РЮВАТИ, ФАБРИКУВА́ТИ (перев.  Словник синонімів української мови
5. витворювати — Витво́рювати, -рюю, -рюєш, -рює  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. витворювати — Витворювати см. витворяти. --------------- Витворя́ти, -ря́ю, -єш и витворювати, -рюю, -єш сов. в. витворити, -рю, -риш, гл. Выдѣлывать, выкидать, выкинуть. Таке було иноді витворює! Сим. 212.  Словник української мови Грінченка