вихитувати
ВИХИ́ТУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́ХИТАТИ, аю, аєш, док.
1. перех. Хитаючи, вивалювати що-небудь.
— Тепер уже можна вихитувати камінчики по одному (Ле, Хмельницький, 1957, 35);
Обережно, помалу натискаючи, вона вихитала вікно з луток так, що могла в щілину просунути руку спершу з одного боку, тоді з другого (Гр., II, 1963, 291).
2. тільки недок., неперех., розм. Часто хитати; похитувати.
— Скільки ж труда вклали! — жалібно вихитував головою Йонька, оглядаючи розкішні валки скошеного сіна (Тют., Вир, 1964, 237).
Словник української мови (СУМ-11)