вихорити

ВИ́ХОРИТИ, рю, риш і ВИ́ХРИ́ТИ, ви́хрю́, ви́хри́ш, недок.

1. перех. і неперех. Крутити що-небудь, чим-небудь, утворюючи вихор, вихори ( див. ви́хор¹ 1).

Вітер.. рвав сніг з землі, крутив його на всі боки, вихорив на всі сторони (Мирний, III, 1954, 11);

Херсонські суховії вихрили хмари червоного рудного пилу на шляхах (Ле, С. Голубар, 1950, 5);

А вже по дорогах лютує І вихрить снігами зима (Перв., II, 1958, 250);

// Крутити швидко чим-небудь навколо себе.

2. перех. Крутити голову, схопивши за волосся.

Бова з Полканом як водився, Один другого як вихрив (Котл., I, 1952, 170);

— Він мене за чуба та як почав вихрити то направо, то наліво — трохи голови не зірвав з шиї (Н.-Лев., III, 1956, 41).

3. неперех. Те саме, що ви́хоритися¹.

Тихо. Не вихорить метелиця. Чисте небо, і від того холоднішає повітря (Шиян, Магістраль, 1934, 137);

Тремтливий диск пропелера рвав круг себе густе повітря, скажено вихрив, збиваючи бурю в ясний день (Кучер, Квітує жито, 1938, 139).

Значення в інших словниках

1. вихорити — ви́хорити дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. вихорити — -рю, -риш і вихрити, вихрю, вихриш, недок. 1》 перех. і не перех. Крутити що-небудь, чим-небудь, утворюючи вихор, вихори (див. вихор I 1)). || Крутити швидко чим-небудь навколо себе. 2》 перех. Крутити голову, схопивши за волосся. 3》 неперех. Те саме, що вихоритися I.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. вихорити — ВИ́ХОРИТИ, рю, риш, ВИ́ХРИ́ТИ, ви́хрю́, ви́хри́ш, недок. 1. що, чим і без дод. Крутити що-небудь, чим-небудь, утворюючи вихор, вихори (див. ви́хор¹ 1). Вітер ..  Словник української мови у 20 томах
4. вихорити — див. вирувати  Словник синонімів Вусика
5. вихорити — ВИ́ХОРИТИСЯ (здіймати сніг, пил і т.ін., утворюючи вихор), ВИ́ХОРИТИ, ВИ́ХРИ́ТИ, ВИ́ХРИ́ТИСЯ, КРУТИ́ТИСЯ рідше. Перед його очима куйовдилась денна завірюха, крутилась, вихорилась (Панас Мирний); Хоч вихорить час від часу метелиця...  Словник синонімів української мови
6. вихорити — Ви́хорити, -рю, -риш гл. 1) Вихрить, крутиться вихремъ. Вітер.... рвав сніг з землі, крутив його на всі боки, вихорив. Мир. Пов. І. 14. Буря завіяла, метучи цілі гори снігу по землі, вихорючи, немов густу кашу у повітрі. Мир. Пов. І. 112.  Словник української мови Грінченка