вихоритися
ВИ́ХОРИТИСЯ¹, иться і ВИ́ХРИ́ТИСЯ, ви́хри́ться, недок. Здійматися, крутитися, утворюючи вихор, вихори ( див. ви́хор¹ 1).
Золотистим пилом вихориться сніг за гуртом дітлахів, що "поїздом" санчат мчать з гори (Вол., Озеро.., 1959, 138);
Пара вихриться стовпами. Пилу горнеться сувій, Де проходить над степами Непоборний Суховій (Воронько, Коли вирост. крила, 1960, 99);
*Образно. В кожного безліч думок вихрилось в голові (Коп., Лейтенанти, 1947, 3).
ВИ́ХОРИТИСЯ², иться і ВИХРИ́ТИСЯ, ви́хри́ться, недок. Стояти вихором, вихрами ( див. ви́хор²).
Над скронею в неї вихорилося пополовіле волосся (Чорн., Пісні.., 1958, 57);
Невпорядкований чуб вихрився, надаючи Саїдові вигляду людини, що здатна упертися плечем у землю і спинити її одвічний біг (Ле, Міжгір’я, 1953, 209);
Під кашкетом сторч, скуйовджено і без пуття вихрилося руде волосся (Смолич, II, 1958, 70).
Словник української мови (СУМ-11)