вишуканість
ВИ́ШУКАНІСТЬ, ності, ж. Абстр. ім. до ви́шуканий 2.
По вишуканості будови [осетинських казок] я не знаю таких других в світовій народній літературі (Вас., IV, 1960, 47);
Господар неприховано хизувався своїм аристократизмом та пишнотою і вишуканістю столу (Ле, Хмельницький, І, 1957, 162);
У розміщенні картин.. була вишуканість, підказана безумовно вродженим почуттям естетики (Вільде, Сестри.., 1958, 314).
Словник української мови (СУМ-11)