вищиряти
ВИЩИРЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ВИ́ЩИРИТИ, рю, риш, док., перех. Розсуваючи губи, розтуляючи рот, пащу відкривати, показувати (зуби).
Чорна морда сердито мигала очима й вищиряла білі зуби (Н.-Лев., III, 1956, 80);
*Образно. Риплять підвалини старого віку, вищирили з переляку зуби міжнародні шакали, вовки, гієни (Кач., II, 1958, 104).
Словник української мови (СУМ-11)