вкінець

ВКІНЕ́ЦЬ (УКІНЕ́ЦЬ), присл., рідко. Те саме, що вкрай 1.

[Коломійчиха:] Ти ще мені звідкіль? Дивіться?! Аж по вуха заївся черешнями!.. Та що ви мене вкінець грабити [грабувати] хочете? (Стар., Вибр., 1959, 351);

Але ось ударив Лютий студенець. Листячко ошпарив, Погубив [рожу] вкінець (Граб., І, 1959, 162).

Значення в інших словниках

1. вкінець — вкіне́ць прислівник незмінювана словникова одиниця рідко  Орфографічний словник української мови
2. вкінець — ВКІНЕЦЬ (УКІНЕЦЬ) – В (У) КІНЕЦЬ Вкінець (укінець), присл. розм. Те саме, що вкрай. Як настала тривожна година, Запалилося слово вкінець (Леся Українка); Перебування на сцені, кочовий спосіб життя...  Літературне слововживання
3. вкінець — (укінець), присл., рідко. Те саме, що вкрай 1).  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. вкінець — ВКІНЕ́ЦЬ (УКІНЕ́ЦЬ), присл., розм. Те саме, що вкрай 1. [Коломійчиха:] Ти ще мені звідкіль? Дивіться?! Аж по вуха заївся черешнями!.. Та що ви мене вкінець грабити [грабувати] хочете? (М. Старицький); Але ось ударив Лютий студенець.  Словник української мови у 20 томах