вкінці
ВКІНЦІ́ (УКІНЦІ́), присл., розм. Те саме, що вре́шті; нарешті.
Вона довго обмовлялась, та вкінці і згодилась (Стор., І, 1957, 362);
Вкінці з настанням сумерку все було готове (Фр., V, 1951, 383).
Словник української мови (СУМ-11)ВКІНЦІ́ (УКІНЦІ́), присл., розм. Те саме, що вре́шті; нарешті.
Вона довго обмовлялась, та вкінці і згодилась (Стор., І, 1957, 362);
Вкінці з настанням сумерку все було готове (Фр., V, 1951, 383).
Словник української мови (СУМ-11)