вкінці
ВКІНЦІ (УКІНЦІ) – В (У) КІНЦІ
Вкінці (укінці), присл. розм. Врешті, нарешті. Максим вкінці замовк (І.Франко); Вигнаний батьком, Рустем навіть вкінці оселився у його (М.Коцюбинський).
В (у) кінці, ім. з прийм. В кінці свого листа Богдан просив збільшити козацьке військо (І.Нечуй-Левицький); В кінці літа Тасю одвезено до школи (М.Коцюбинський); Укінці садка пасіка (П.Мирний).
Словник-довідник з українського літературного слововживання