вкінець
ВКІНЕЦЬ (УКІНЕЦЬ) – В (У) КІНЕЦЬ
Вкінець (укінець), присл. розм. Те саме, що вкрай. Як настала тривожна година, Запалилося слово вкінець (Леся Українка); Перебування на сцені, кочовий спосіб життя, інтриги і вічне напруження й подразнення вкінець зруйнували мою нервову систему (М.Вороний); Та він же вкінець надірве своє здоров’я (Г.Хоткевич).
В (у) кінець, ім. з прийм. Князь Домінік в кінець усього дав загад розпочати битву (І.Нечуй-Левицький).
Словник-довідник з українського літературного слововживання