влучний

ВЛУ́ЧНИЙ, а, е.

1. Який точно попадає в ціль, точно спрямований у ціль.

Вистріл був влучний (Фр., VI, 1951, 483);

Молодий сосняк, стогнучи, валився під влучними ударами сокири (Донч., II, 1956, 8).

2. перен. Який точно, чітко розкриває, відбиває суть чого-небудь.

Зауваження майстра були хоча й суворі, але влучні (Ів., Тарас. шляхи, 1954, 63);

Жарт любив [батько], точене, влучне слово (Довж., II, 1959, 27).

Значення в інших словниках

1. влучний — влу́чний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. влучний — -а, -е. 1》 Який точно попадає в ціль, точно спрямований у ціль. 2》 перен. Який точно, чітко розкриває, відбиває сутність чого-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. влучний — ВЛУ́ЧНИЙ, а, е. 1. Який точно попадає в ціль; точно спрямований у ціль. Вистріл був влучний (І. Франко); Молодий сосняк, стогнучи, валився під влучними ударами сокири (О. Донченко); Мінометники ..  Словник української мови у 20 томах
4. влучний — див. спритний  Словник синонімів Вусика
5. влучний — ВДА́ЛИЙ (УДА́ЛИЙ) (який точно, чітко розкриває, відбиває суть чого-небудь), ВЛУ́ЧНИЙ, ВДА́ТНИЙ (УДА́ТНИЙ). І. Котляревський і В. Гоголь відібрали і творчо використали ті теми, образи, прийоми давньої української драматургії...  Словник синонімів української мови
6. влучний — Влу́чний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)