вліті
ВЛІ́ТІ (УЛІ́ТІ), присл., розм. Те саме, що влі́тку.
Хто вліті гайнує, той взимі голодує (Номис, 1864, № 558);
Вранці вона [річка] була ясна і чиста і плюскотіла тихенько, мов уліті (Фр., III, 1950, 250).
Словник української мови (СУМ-11)ВЛІ́ТІ (УЛІ́ТІ), присл., розм. Те саме, що влі́тку.
Хто вліті гайнує, той взимі голодує (Номис, 1864, № 558);
Вранці вона [річка] була ясна і чиста і плюскотіла тихенько, мов уліті (Фр., III, 1950, 250).
Словник української мови (СУМ-11)