внучатко

ВНУЧА́ТКО (ОНУЧА́ТКО, рідко УНУЧА́ТКО), а, с. Зменш.-пестл. до внуча́.

А він онучаток своїх так уже жалує! (Барв., Опов.., 1902, 130);

Дожидала у хату невістки. Онучаток, неначе пташат (Шпорта, Ти в серці.., 1954, 165).

Значення в інших словниках

1. внучатко — внуча́тко іменник середнього роду, істота рідко  Орфографічний словник української мови
2. внучатко — (онучатко, рідко унучатко), -а, с. Зменш.-пестл. до внуча.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. внучатко — ВНУЧА́ТКО (ОНУЧА́ТКО, рідко УНУЧА́ТКО), а, с. Зменш.-пестл. до внуча́. А він онучаток своїх так уже жалує! (Ганна Барвінок); Дожидала у хату невістки. Онучаток, неначе пташат (Я.  Словник української мови у 20 томах
4. внучатко — див. внук; дитина  Словник синонімів Вусика