Значення в інших словниках
-
внучатко —
внуча́тко іменник середнього роду, істота рідко
Орфографічний словник української мови
-
внучатко —
(онучатко, рідко унучатко), -а, с. Зменш.-пестл. до внуча.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
внучатко —
ВНУЧА́ТКО (ОНУЧА́ТКО, рідко УНУЧА́ТКО), а, с. Зменш.-пестл. до внуча́. А він онучаток своїх так уже жалує! (Ганна Барвінок); Дожидала у хату невістки. Онучаток, неначе пташат (Я.
Словник української мови у 20 томах
-
внучатко —
ВНУЧА́ТКО (ОНУЧА́ТКО, рідко УНУЧА́ТКО), а, с. Зменш.-пестл. до внуча́. А він онучаток своїх так уже жалує! (Барв., Опов.., 1902, 130); Дожидала у хату невістки. Онучаток, неначе пташат (Шпорта, Ти в серці.., 1954, 165).
Словник української мови в 11 томах