Значення в інших словниках
-
внученька —
вну́ченька іменник жіночого роду, істота рідко
Орфографічний словник української мови
-
внученька —
(онученька, рідко унученька), -и, ж. Зменш.-пестл. до внучка.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
внученька —
ВНУ́ЧЕНЬКА (ОНУ́ЧЕНЬКА, рідко УНУ́ЧЕНЬКА), и, ж. Пестл. до вну́чка. Не треба спати дідусеві, коли онученька не спить (В. Сосюра); Внучка, внученька, студентонька спить у баби на ряднищi, на ряднi пiд кожухом (І.
Словник української мови у 20 томах
-
внученька —
ВНУ́ЧЕНЬКА (ОНУ́ЧЕНЬКА, рідко УНУ́ЧЕНЬКА), и, ж. Зменш.-пестл. до вну́чка. Не треба спати дідусеві, коли онученька не спить (Сос., Близька далина, 1960, 101).
Словник української мови в 11 томах